Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин згоден з тим, що в уряду немає плану подолання кризи, хоча в основі його міг би стати план МВФ.

«Швидше за все, основним завданням влади було отримання кредиту МВФ. Вона не особливо турбувалася про те, що буде далі. Що можна зробити? Потрібно вибрати два-три пріоритети, які могли б допомогти вийти з кризи. До них би я відніс істотне зниження податкового тиску. Причому не символічне — на 1%, а до 13-17%. Міркування про те, що податкові зміни будуть введені впродовж півроку, хороші тоді, коли нічого не хочеться робити. Потрібно понизити і розподілити податок на прибуток, щоб податок зараховувався і по місцевих бюджетах. Зниження вартості ПДВ може навести лад і в його відшкодуванні», — розповів експерт.

Економіст заявив, що зараз потрібна негайна приватизація, розмови про те, що зараз не час приватизувати, недоцільні.

«Час може ніколи не настати. Якщо пригадати „Укртелеком”, то його ринкова вартість з року в рік тільки знижується. Якщо ми ще потягнемо, він нікому не буде потрібний. Також необхідна дерегуляція, звільнення малого і середнього підприємництва, поліпшення можливості входу-виходу в бізнес. Це може базуватися на готовій програмі підготовки до Євро-2012. Для нас це хороший зовнішній чинник, який допоможе задіювати багато внутрішніх ресурсів. Це прихід інвесторів, стабілізація національної валюти, вирішення проблеми безробіття, замовлення для металургійної промисловості», — розповів пан Юрчишин.

— Що відбудеться, коли в Україні закриють всі обмінники? Чи спекулюватимуть банки на цьому?  

Я думаю, що тут буде знайдене якесь нове рішення, адже банки в переважній більшості не працюють у вихідні. Мені здається, що це не можна розглядати як позитив і як благо, до якого звикли українці. Я думаю, що рішення буде знайдено. На рахунок того, чи накручуватимуть чи ні, можу сказати так. Банкам вже зараз дозволено брати комісію і по добрій волі встановити 7-10%, але я б встановив взагалі 20%, оскільки НБУ зараз не діє і нічого не може зробити, якщо б навіть захотів. У цьому контексті можу сказати про чорний ринок. Я не розглядаю його як якесь зло. Єдиний недолік, що чорному ринку властиво шахрайство і так далі, але в минулі роки чорний ринок благополучно зник, тому що почали, цивілізовано працювати банки і обмінники, і умови для населення були прийнятними і пристойними. Зараз ситуація починає відроджуватися, коли з’являються спеціальні люди біля обмінників і банків, які перепродують гроші. Банкам зараз потрібен зовнішній стимул, оскільки їм немає сенсу зараз щось робити, щоб полегшити населенню доступ до валюти. Тут я не перекладаю провину на комерційні банки, оскільки це їх добра воля встановлювати той або інший рівень комісії. НБУ не знає і не розуміє, що пропонує і навіщо пропонує. Тому я думаю, що врахування цих речей і те, що НБУ цього року ухвалював багато рішень, а потім їх скасовував, приведе до того, що це рішення буде, як мінімум модифіковано.     

— На вашу думку, скільки коштуватиме долар цього року, адже НБУ зараз скасував валютний коридор? 

Динаміка продовжуватиметься, і долар буде рости в ціні. Я не бачу чим ситуація відрізняється від тієї, яка була 2-3 дні тому, коли курс був встановлений, коли була межа 1,5% між покупкою і продажем. Цим кроком НБУ показав, що хоч щось робить, але і одночасно дозволив комісію при валютних операціях. Видно, НБУ знімає з себе відповідальність. НБУ робить все, щоб перекласти провину на комерційні банки. Видно, це навіть добре, що валюта концентрується в комерційних банках, оскільки вони знайдуть для неї краще застосування, а саме по кредитуванню, по обслуговування боргів своїх і своїх клієнтів і так далі. Зараз я не можу сказати, що курс долара зупиниться. Зараз працює грошова машина — кредиторефінансування, Нацбанк продає валюту на міжбанк, оскільки ніхто не продає отримані гроші і так далі. У нинішній ситуації я не бачу, що може змінитися завтра в порівнянні з сьогоднішнім днем.  

— Коли Україна насититься доларом? Коли почне дешевшати валюта? 

Зараз механізм працює, і я не думаю, що валюта дешевшатиме. Це можливо, якщо всі гривні переведемо в долари, але я цього не бачу, оскільки щодня видаються кредити рефінансуванню, тому гривня теж не закінчиться. У тих умовах дії або бездіяльності НБУ, де відсутня виразна політика, чекати, що хтось припинить сьогодні купувати по одному курсу знаючи, що завтра буде вищий, або хтось скаже, що по високому курсу я просто не купуватиму, я просто не бачу.  

— Що буде з перспективами розширення зони євро?  

Загалом, я не бачу, чому б не розширювати. Думаю, що можливо і може навіть цей процес буде прискорений тими країнами, які ще не увійшли до зони євро. Зараз той же самий злотий дуже сильно девальвував, турецька ліра сильно девальвувала, лат латвійський теж девальвував, чеська крона девальвувала. Нові члени ЄС, які відносяться до країн з перехідною економікою вони будуть зацікавлені у входженні в зону євро, оскільки євро є міжнародною резервною валютою і тим самим запас міцності у неї достатньо сильний і тому тенденція до входу в зону євро може посилиться.   

— Недавно Петро Порошенко запропонував ввести кримінальну відповідальності за спекуляцію на валютному ринку. Що це дасть Україні? 

Завжди доводили, що це не спекуляція, а потреба. У нас багато років борються з сірим і чорним імпортом. Тут більш того імпорт потрібний країні, оскільки ми зараз дуже залежні від нього. Рішення тут треба шукати не по лінії заборон, а по лінії стимулювання економічної активності. У нас є точка Євро-2012. Нам треба робити так, як там вказано і записано і все буде добре. У нас з’являться нові робочі місця і так далі. Крім того,  це теж збільшить попит на  метал, будівельні матеріали і так далі. У країну в такому разі прийдуть інвестори, оскільки побачать, що країна розвивається. Вони приведуть з собою долари, і природним чином пропозиція долара збільшиться, і його ціна у такому разі почне падати. Ось в цьому напрямі треба йти. 

Директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий вважає, що ініціатива «Східного партнерства» є продовженням «Європейської політики сусідства» і має вважатися лише додатковим інструментом до двосторонніх відносин Україні-ЄС. «„Східне партнерство” не є ініціативою, яка спричинить миттєвий прорив. Це продовження „Політики сусідства”, можливо, більш сконцентрованої, з урахуванням регіональних інтересів, але чого точно не повинно бути — щоб увага переключалася від переговорів про нашу угоду до цих інструментів, це — додаткові інструменти», — сказав він.

Валерій Чалий зазначив, що на сьогодні в проекті рішення ЄС щодо «Східного партнерства» не враховані пропозиції України про створення нового практичного інструменту, якій має замінити плани дій «Україна-ЄС» та містити чіткі орієнтири і відповідальність щодо досягнення тих чи інших цілей двостороннього співробітництва. «Дуже важливо те, чого немає в „Східному партнерстві”, — там немає спільної відповідальності, спільного моніторингу ефективності виконання, чітких пріоритетів, чого потрібно досягати», — сказав експерт.

Він також зазначив, що дуже важливим є питання фінансового забезпечення програм в рамках реалізації ініціативи «Східного партнерства» для того, щоб воно було успішним. Пан Чалий також не виключив, що ініціатива «Східного партнерства» може створити нові можливості для України в отриманні лідируючої ролі в регіоні.

«Жовтень став перехідним періодом в зміні попиту на споживчі товари. Девальвація гривні викликала тимчасове зростання попиту» — говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

Перехідний період, за оцінками експертів, закінчився в листопаді. Пан Юрчишин нагадує, що в найближчому майбутньому можуть знизитися і об’єми імпорту продуктів харчування. «Поки такий імпорт дешевше продуктів вітчизняного виробництва. Але через девальвацію гривні та після запровадження тимчасового збільшення митних ставок на імпорт продуктів харчування вони коштуватимуть дорожче за українську продукцію», — впевнений експерт.

«Поки не видно, чому припинення зростання курсу має статися. У попередні дні Нацбанк слідував за курсом, який встановлювався на міжбанку, підтягуючи офіційний курс. І лише в окремих випадках, окремими несистемними інтервенціями намагався вплинути на показник курсу. Внаслідок втрати довіри до політики Національного банку комерційні банки і населення більш схильні до придбання валюти, а не до її продажу. Заходи НБУ не матимуть суттєвого впливу», — вважає експерт.

Він зазначив, що в нинішній ситуації Нацбанку «недостатньо бути пасивним гравцем і встановлювати курс лише в залежності від того, які будуть тенденції чи активність на міжбанку». Адже там можуть проявлятися спекулятивні тенденції, може бути неусталений попит. Тому прив’язка курсу гривні до міжбанку не стабілізує ситуації з подешевшанням української валюти.

Крім того, пан Юрчишин зараз не бачить тієї позначки, на якій зростання курсу долара має зупинитися. «Сьогодні ми купуємо валюту, а завтра продаємо за вищим курсом. Не бачу, чому долар може перестати в такій ситуації кудись повзти. Тут можуть бути спекулятивні моменти. Події на валютному ринку поки що ніяк не пов’язані і не впливають на економічне середовище. Звичайно, десь є межа курсу, за яку психологічно навіть важко перейти, але поки що не бачу такої», — додав експерт.

— НБУ зберігає 12% облікової ставки, тоді як інші європейські банки її знижують. А чому цього немає у нас?

У кризові періоди центробанки інших країн дійсно знижують свої ставки, щоб дати можливість бізнесу виживати. Понизили ставки США, Європейський центральний банк, ЦБ Канади, Швейцарії. Але наші банкіри, мабуть, розраховують, що спрацює політика перерозподілу ресурсів. Чекаючи, що високі ставки привернуть іноземні капітали, обмеживши можливості вітчизняних банків.

— Чи є в НБУ стратегія і хоч якийсь план порятунку?

Нацбанк не володіє ситуацією. Немає інструментів впливу, а все, що робиться — штучні заходи. Вони впливають на поведінку окремих гравців ринку. Наприклад, спочатку НБУ займався міжбанком, кинувши напризволяще готівковий курс. Потім зайнявся готівковим: прагнув контролювати, стримуючи маржу, встановив жорсткий курс і тут же дозволив брати комісію... Я не бачу системних рішень. Якщо порівнювати Нацбанк з хірургом, то він чомусь закапує хворому ніс і прикладає гірчичник, а не викорінює хворобу.

«І сьогодні в суспільстві наростає страх — що буде завтра. Він саме заснований на тому, що люди добре пам’ятають початок 90-х, коли ситуація погіршувалася, а влада не могла з цим впоратися. Досить пригадати 1993 рік, коли інфляція досягла 10 000%, галопуючий валютний курс», — говорить директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. У сьогоднішній ситуації він бачить більше паралелей не з 90-ми, а з останніми місяцями 2004 року. «Але якщо і далі застосовуватимуться незрозумілі і непрозорі дії, у тому числі і з безальтернативної ліквідації обмінників, ситуація може наблизиться і до 90-х. Поки ж відмінності досить великі: скажімо, тоді золотовалютні резерви НБУ були практично порожні, перші кошти були отримані від МВФ і Світового банку, але вони були мізерними. Думаю, ризики є, але повторення високої інфляції і стрибків обмінного курсу, що існували в 90-х, вдасться уникнути», — переконаний пан Юрчишин.

Проводячи паралелі з 90-ми, відзначимо, що, як і тоді, найреальнішою зайнятістю і можливістю заробити на життя залишається малий бізнес: «При нинішніх високих ризиках масових звільнень ідеальною ситуацією було б залучення цих людей в сектор малого і середнього бізнесу. Частка малого бізнесу в структурі ВВП з року в рік знижується і сьогодні не перевищує 4%, тоді як в розвинених країнах вона досягає 70%. Цьому сектору потрібна підтримка — через дерегуляцію, спрощення умов відкриття і закриття підприємств, зменшення перевірок, доступ до кредитів на розвиток власної справи», — відзначає він. А державі, на думку експерта, необхідно займатися інфраструктурою, будувати дороги — вони будуть потрібні завжди, та і навколо них виникає великий простір для малого і середнього бізнесу.

Головне в цьому питанні для України, на думку експерта, — зберегти нормальні відносини з Російською Федерацією. «У законі про національну безпеку дуже правильно написано,  що Україна прагне стати членом НАТО, підтримуючи при цьому нормальні відносини з Російською Федерацією. Це речі несуперечливі, а взаємозв’язані, тому що неможливо будувати колективну безпеку в небезпечному оточенні. Необхідно насамперед робити своє оточення безпечним. Тому врегулювання відносин з Російською Федерацією є одним з пунктів забезпечення національної безпеки України», — відзначив пан Сунгуровський.

«В Україні немає явно проросійських сил, які могли б прийти до влади і змінити курс на НАТО. Навіть Партія регіонів, яка відстоює північно-східний вектор, не готова повністю піти під Росію, тому що її інтересів в ЄС, принаймні, не менше, ніж в Росії. Я не думаю, що комуністи прийдуть до влади. Ось ці так — готові, Вітренко готова», — вважає експерт. 

«І, головне, влада сама оголосила, що остаточне рішення ухвалюватиме народ. Я не думаю, що народ України готовий відмовитися від тих вищих життєвих стандартів, які пропонує йому європейське співтовариство», — підкреслив він.

Можливий шлях України в НАТО без розмов про ПДЧ експерт Центру Разумкова оцінює як позитивний: «Ми пропонуємо продовжити цей процес, не виключаючи надання ПДЧ, але переставши про нього, розмовляти». Експерт стверджує, що нав’язлива ідея з боку України отримати ПДЧ якнайскоріше входить в суперечність з реальністю самого плану. «Якщо завтра, наприклад, нашій владі дати ПДЧ, то за тиждень опиниться, що ніхто його вже виконувати і не збирається. Тому що в умовах політичного сум’яття, коли немає єдності політичних сил, коли немає єдності в політичній еліті, про жодне успішне просування такого плану і мови бути не може», — пояснив Микола Сунгуровський.

«Тому це не тільки американці, але і українські експерти пропонують інший підхід»,  відзначив експерт. На його думку, суть цього підходу полягає в тому, що він орієнтований не стільки на верхню частину політичної еліти, скільки на конкретних виконавців: участь українських суб’єктів, підприємств, окремих регіонів в економічних і стратегічних програмах в Європі на рівні членства. «Тобто розробити конкретну стратегію дій з наближення до європейських стандартів, по задоволенню українських інтересів, а наш інтерес, власне, полягає в розширенні інвестиційної бази і залученні технологій», — підкреслив Микола Сунгуровський.

«Це дало б можливість прискорити темп і наближення до стандартів. І це наближення до стандартів не суперечило б досягненню наших національних інтересів. Такий шлях достатньо конструктивний і влаштовує наших партнерів по НАТО. Такий шлях не викликатиме такого явного відторгнення з російського боку. Такий шлях є найбільш наближеним до інтересів конкретних суб’єктів України», — підсумував співрозмовник.

— Як розуміти заяву голови НБУ Стельмаха, що за «курсом «Біґ маку» в Україні курс гривні насправді мав би складати 3 за 1 долар, а за 1 євро — 4?

Виглядає досить дивно, що голова НБУ вдається до таких порівнянь стосовно якогось умовного товару, який не є репрезентативним, не визначає економічний потенціал. Я думаю, що краще, якби ми визначили курс, скажімо, в обсягах технологічного імпорту, то співвідношення було б 1 до 20, ще більше.

Тому потрібно не апелювати до категорій одного продукту, який не є золотим стандартом, а просто більш уважно стежити за тими тенденціями, які є на валютній сфері, і намагатися дійсно управляти ними інструментами центрального банку.

— Як довго падатиме гривня?

Зараз дуже важко сказати, оскільки вже відбулася значна втрата часу, протягом якого НБУ мав би стабілізувати гривню або, принаймні, зробити її динаміку більш прогнозованою.

На жаль, мені здається, що найбільші потрясіння українську економіку і гривню також очікують якраз у першому кварталі 2009 року, коли зійдуться разом і падіння промисловості, яке зараз спостерігається, і низькі надходження до бюджету. І уряду потрібно буде задовольняти соціальні потреби, тобто якимсь чином знаходити гривню, викидати її на ринок, що може дати величезний шок саме курсу. Тому попри те, що зараз ми бачимо падіння, я, на жаль, боюся, що ще гіршу ситуацію ми матимемо десь приблизно у лютому-березні наступного року.

А коли це закінчиться? Це в багатьох аспектах залежить від НБУ, від міцності, послідовності, прозорості, комплексності заходів.

«Враховуючи прогнозні показники на майбутній рік — падіння ВВП на 3-5%, — в бюджеті-2009 навряд чи буде закладено 15 млрд. грн. на інвестпроекти», — вважає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. «Виконуючи програму МВФ, Україна повинна буде скоротити внутрішній попит і мінімізувати залучення іноземного капіталу», — нагадує експерт.

У цій ситуації залишається сподіватися лише на приватні інвестиції. «Кабмін може зробити проекти привабливішими для зарубіжних інвестицій, створивши єдиний, взаємовигідний для ряду галузей проект. Наприклад, будівництво транспортної інфраструктури могло б поліпшити ситуацію в металургії», — говорить пан Юрчишин.

«Нацбанк, на жаль, вирішує тимчасові прояви дестабілізації на валютному ринку. А в Україні немає комплексної політики, яка збалансувала б ситуацію на валютному ринку, а також дала населенню і підприємницьким структурам чіткі орієнтири стосовно валютної політики», — зазначив Василь Юрчишин.

На його думку, ситуація з подальшою девальвацією гривні виглядає високоймовірною. На якому рівні курс зупиниться — це великою мірою залежить від того, який рівень валютного курсу прийме Національний банк. На початку наступного року може бути шоковий тиск на українську економіку, насамперед у зв’язку з погіршенням ситуації у промисловому секторі. Перший квартал наступного року, очевидно, бути дуже складним, в тому числі й у соціальному плані, що може призвести до стрімкого падіння гривні. «Тобто зараз владі потрібно визначитися з активними діями у бюджетній та монетарній сферах, щоб не допустити провалів на ринках. Власне, такі заходи передбачені у програмі співпраці з МВФ, і тут питання в тому, наскільки влада готова дотримати взяті на себе зобов’язання», — зазначив Василь Юрчишин.

За його оцінкою, до літа долар, найімовірніше, буде зміцнюватися стосовно євро. Багато залежить від того, як буде розвиватися криза, наскільки дієвими виявляться антикризові заходи в США, в Західній Європі. Більш вірогідним видається зміцнення долара. До середини наступного року курс вийде на 1,15–1,20 долара за євро.

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський вважає, що війська стягуються на той випадок, якщо на території сусідніх країн виникнуть конфлікти. «Україна завжди застосовує зброю тільки в найостанніший момент. Такі заходи робляться не для того, щоб боротися проти загрози, а щоб така загроза просто не виникла. Подібна передислокація може носити превентивний характер. Фінансування цих операцій викликає великі сумніви. Воно не мало нормального матеріального забезпечення до кризи, а в умовах кризи тим більше», — розповів експерт.

«Необхідно відійти від всяких розмов з приводу Плану дій щодо членства в НАТО для України і перейти до конкретнішої співпраці на рівні мікроекономіки. Такий підхід багато в чому знімає головний біль як з членів НАТО, так і з українського керівництва. По-перше, тому, що знижується гострота проблеми Україна — НАТО — Росія. По-друге, тому, що в нинішній ситуації відсутності конструктивної роботи, з таким інтелектуальним наповненням державного апарату, як у нас, ПДЧ завалили б протягом одного року, — вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. —  Я з жахом уявляю собі: а що, якби завтра Україні надали ПДЧ в НАТО? Хто буде це все виконувати?».

«Чому люди так боятися кредиту від МВФ? Адже ніяких кабальних вимог нам не висувалося. Зрозумійте, цей кредит дуже допоможе українській економіці. Крім того, співпраця з фондом може стати хорошим зовнішнім чинником, який підштовхне керівництво країни піти на рішучі кроки в реформуванні економіки», — Василь Юрчишин.

Він не сумнівається, що Україна вчасно погасить багатомільярдний кредит. «Чистих резервів НБУ буде цілком досить для виплати боргу. Тим більше що МВФ уважно стежитиме за тим, як витрачаються кошти, вимагаючи від Нацбанку щоквартальні звіти. У будь-якому випадку, кредит і відсотки за ним Україні доведеться виплачувати, оскільки МВФ украй рідко йде на відстрочення виплат», — стверджує експерт.

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин пояснив, що в даний момент немає жодного макроекономічного показника, щодо якого можна було б сформувати більш-менш збалансований прогноз. «Адже макропрогноз — це не просто набір параметрів. Це взаємозв’язана економічна система, яка відображається через деякі показники. Я не бачу зараз стійкого макроекономічного середовища для України, особливо на початок наступного року», — сказав він. На думку експерта, попередні показники мають умоглядний характер. «Ті показники, які я бачив, достатньо оптимістичні», — додав він.

За словами пана Юрчишина, зараз розглядаються два сценарії щодо макропоказників — позитивний і помірний. «У позитивному передбачається навіть зростання. Я не розумію, за рахунок яких чинників може йти мова про зростання, і також не бачу, що може стримати падіння. На жаль, для української економіки, яка вкрай нереструктурована, дуже залежна від сировини, — як за імпортом, так і за експортом — я не бачу, чому повинно відбутися таке скромне погіршення позицій», — відзначив він.

Експерт спрогнозував, що перший квартал наступного року, ймовірно, принесе Україні падіння промисловості на рівні 10% і більше. Втім, визнав, що якщо влада докладатиме зусилля, то надалі ситуація дещо покращає — але не настільки, щоб «вийти на плюс».

Говорять, що оптимістичний варіант розвитку подій пов’язаний з майбутніми виборами — мовляв, ці цифри призначені, в першу чергу, для виборців. Узяти хоча б 2008 р. — в показники закладалося неабияке зростання промисловості і низький рівень інфляції. Макропрогноз переглядався лише в березні, хоча давно було зрозуміло, що, наприклад, інфляція до кінця березня вже досягала річного показника.

«Я б не пов’язував такі показники безпосередньо з виборами. Хоча, звичайно ж, тут є політичний контекст, тому що якщо зараз уряд напише, що наступного року буде мінус п’ять, це викличе додаткову хвилю критики на його адресу. Але є ще і чинник звички. Мінекономіки останні роки подає декілька сценаріїв розвитку подій, але, як правило, всі вони достатньо оптимістичні», — розповів пан Юрчишин.

Таким чином, політизування економічних розрахунків, пов’язане з політичною невизначеністю і жорстким протистоянням всіх гілок влади плюс звичка Мінекономіки давати позитивні прогнози приводить до такої «прикрашеної» картини, — яка, швидше за все, і обговорюватиметься на засіданні уряду.

За прогнозами експерта, ціна на російський газ для України не може бути значно вищою за 300 $.  Він зауважує, що останні кілька місяців газові переговори йшли позитивно, однак головною умовою щодо подальшого постачання російського газу в Україну була сплата боргів, і саме цю проблему Україна має вирішити. Але, в будь-якому разі експерт переконаний, що компанії зуміють домовитись і українці отримають газ вчасно.

«Питання, де взяти кошти на газ, закачаний в підземні сховища, виникало ще в літку, однак воно так і не знайшло свого вирішення. Якщо газ споживається, одразу, коли він переходить кордон, погано, чи добре, але споживачі за нього платять. А цей газ лежить у сховищі і не споживається. Відповідно, немає і надходжень, а НАК «Нафтогаз» так і не знайшов кошти, щоб за цей газ розрахуватись. Отже виникнення такого скандалу можна було прогнозувати ще в літку», — пояснює експерт.

Також він додав, що значна частина боргу може бути погашена протягом тижня.

«Для повітряного базування лазерна зброя достатньо перспективна. Для наземного ж можливості її застосування обмежені», — говорить директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. Адже промінь б’є лише в зоні прямої видимості, що обмежує його використання в класі «земля-земля».

Лазер найбільш ефективний в умовах бойових дій в космосі. Базуючись на орбітальних супутниках, лазерні установки зможуть вражати ворожі ракети на шляху до цілі. Не дивлячись на фантастичність подібного сценарію, на думку пана Сунгуровського, він цілком можливий навіть в недалекому майбутньому: «Чом би й ні? Багато фантастичних оповідань втілено на практиці».

Проте подібна зброя коштує недешево. Так, в проект «Наутілус» США та Ізраїль вклали близько 400 млн. $. А лазерна установка на АБЛ (компанії Боїнг) обійдеться платникам податків у 750 млн. $. Україні ж такі витрати поки не по кишені. За словами пана Сунгуровського, в розробці лазерна зброя «дорожча за артилерійську і дешевша за ядерну».

За його словами, НАК «Нафтогаз України» нічого не винен «Газпрому», оскільки прямих контрактів між ними немає. Тобто прямого боргу України перед Росією не існує. Дійсно існує борг компанії «Росукренерго».

«На жаль, офіційне керівництво ні Газпрому, ні Нафтогазу не прокоментувало структуру боргу. Різниця між баченням цього боргу українською і російською стороною понад один мільярд доларів. Отже можна лише приблизно оцінювати, звідки така різниця», — сказав Володимир Саприкін.  

Він повідомив, що «Росукренерго» поспіхом виставив борг за поточний місяць. За листопад треба сплачувати до 25 грудня, а в «Росукренерго» передчасно приписали «Нафтогазу» борг за цей місяць. На момент заяви Медведєва також юридично ще можна було сплачувати за спожитий у жовтні газ. До того ж компанія «Росукренерго» нарахувала штрафні санкції НАК «Нафтогаз України» за запізнення з виплатою вартості газу. « І звідти така різниця. Можливо, є ще деякі деталі, однак достеменно вони не відомі», — зазначив Володимир Саприкін.  

Він переконаний, що за спожитий газ треба сплачувати. НАК «Нафтогаз України» має терміново сплатити не спірну частину боргу, бо це прописано у всіх домовленостях останніх двох місяців. Тобто це умова подальшої співпраці і підписання контрактів на наступний рік. Щодо спірної частити заборгованості, то потрібно просто звірити борги, а це є стандартною процедурою.  

На стабільність того або іншого банку впливають два головні чинники: здатність самостійно утриматися на плаву і можливість отримання допомоги від держави. Тим часом наявність ресурсів не є 100%-м показником надійності банку і навпаки. У нього може бути багато ресурсів, але проблема в тому, що сьогодні люди ці ресурси хочуть забрати, пояснюють фахівці.

«На мій погляд, банки з першої двадцятки — Приватбанк, Райффанзен Банк Аваль, Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Перший український міжнародний банк, Укрексімбанк, Ощадбанк, Брокбізнесбанк, ВТБ Банк, Альфа-банк, Надра, Фінанси і кредит, ОТП-банк, Укрпромбанк — достатньо стабільні. Практично всі вони або іноземні, або з великою часткою іноземного капіталу», — відзначив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. Головні їх акціонери — достатньо потужні європейські фінустанови, і навряд чи вони виводитимуть свої капітали з України, оскільки не втрачатимуть уже зайняту нішу.