• каталогізований архів всеукраїнських опитувань громадської думки, проведених соціологічною службою Центру Разумкова;
• аналітичні записки, написані для українського Уряду, депутатів Верховної Ради, пропозиції з удосконалення державної політики, опубліковані в журналі Центру Разумкова «Національна безпека і оборона»;
• опубліковані у пресі статті, інтерв’ю та коментарі експертів Центру Разумкова з різних питань державної політики;
• матеріали круглих столів та інших публічних обговорень, проведених Центром Разумкова.

Знайти потрібну інформацію легко
Якщо вас цікавить інформація за одним з напрямів досліджень Центру Разумкова, за допомогою блакитного тематичного меню ви потрапите на сторінку, де зібрано статті, коментарі, журнали, соціологічні опитування та іншу інформацію з результатами роботи Центру Разумкова в обраному вами напрямі.

За допомогою каталогу ключових слів ви можете звузити коло пошуку, обравши ключові слова, які найбільше відповідають вашим потребам. Ключові слова допоможуть вам також шукати схожі за темою матеріали. У всіх інших випадках вам допоможе повнотекстовий пошук, де ключові слова визначаєте ви самі.

Стежте за роботою Центру Разумкова
До ваших послуг електронна розсилка новин та RSS-канали, за допомогою яких можна отримувати інформацію про нові результати нашої роботи та повідомлення про майбутні заходи. Після реєстрації ви зможете обрати теми, які вас цікавлять, і отримувати розсилки електронною поштою, або підписатися на стрічки новин у форматі RSS без реєстрації.

Налаштуйте сайт Центру Разумкова під свої потреби
Зареєстровані користувачі сайту можуть зібрати на одній сторінці блоки інформації та потоки даних з різних розділів і надалі стежити за їхнім оновленням, відвідуючи лише цю сторінку — «особистий кабінет».

Зареєстровані користувачі також мають змогу позначити будь-які цікаві матеріали сайту для подальшої роботи з ними — посилання на ці матеріали зберігатимуться в «особистому кабінеті».

Попри те, що 50,7% громадян України вважають себе представниками середнього класу, за додатковими психологічними та майновими ознаками дослідники визначили, що лише 17,6% жителів України на сьогодні можна вважати представниками середнього класу. 

Якщо ж вважати середній клас не лише економічною категорією, а й основним рушієм демократичних перетворень в країні, що передбачає його залучення до громадської діяльності, тоді до середнього класу в Україні можна зарахувати лише 2,6% громадян.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 25 червня 2008 року. Опитано 2014  респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Центр Разумкова представив результати чергового соціологічного опитування. У прес-конференції взяли участь Андрій Биченко — директор соціологічної служби, Валерій Чалий — заступник генерального директора, Юрій Якименко — директор політико-правових програм Центру Разумкова.

Результати опитування

Відповідаючи на запитання: «Якщо говорити в цілому, як Ви вважаєте, події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі?», лише 5,3% респондентів відповіли, що події розвиваються у правильному напрямі, протилежної думки дотримуються 81,8% опитаних. Ці показники є найбільш песимістичними з квітня 2004 року.

Серед соціально-економічних проблем, які потребують першочергового вирішення, на думку громадян, найбільш серйозними є зростання цін, яке вказали 70,1% опитаних та низька зарплата (40,2%).

Серед суспільно-політичних проблем найбільш серйозними респонденти назвали байдужість влади до думки громадян (56,6%), корупцію у вищих ешелонах влади (47,8%) та нездатність влади забезпечити виконання законів (38,0%).

Серед найсерйозніших суспільно-політичних проблем корупцію у вищих ешелонах влади назвали близько половини опитаних, водночас побутову корупцію серед найсерйозніших соціально-економічних проблем назвали близько чверті респондентів.

Якби парламентські вибори відбувалися найближчої неділі про свою безумовну або імовірну участь у них заявили 64,7% опитаних.

Оскільки ані список політичних сил, які братимуть участь у виборах, ані виборчі списки самих політичних сил ще не сформовані, як, власне і невідомо, чи відбуватимуться парламентські вибори найближчим часом, відповіді респондентів щодо електоральних намірів слід сприймати як ілюстративні: вони значною мірою залежать від того, які саме політичні сили і в якому складі підуть на вибори. Хоча, навіть зараз можна сказати, що беззаперечними лідерами електоральих симпатій є Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко.

Ставлення громадян до необхідності внесення змін до Конституції є досить невизначеним, проте серед опитаних переважає думка, що необхідно чітко розмежувати повноваження Президента і Прем’єр-міністра.

Ситуація з підтримкою громадянами діяльності політиків останнім часом помітно погіршилася: діяльність усіх предсавлених в списку політиків не підтримують більше половини опитаних.

Підтримка діяльності Вктора Ющенка постійно знижувалася протягом 2008 року і у жовтні досягла свого найнижчого рівня.

Рівень підтримки діяльності Ю. Тимошенко у березні-квітні 2008 року помітно знизився, порівняно з лютим, а у червні дещо знизився, порівняно з квітнем. У жовтні ці показники змінилися незначною мірою.

Показники підтримки дій В. Януковича дещо гірші, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 року спостерігається зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А. Яценюка.

У випадку проведення найближчої неділі президентських виборів беззаперечними лідерами з великим відривом від решти кандидатів були б Віктор Янукович і Юлія Тимошенко.

Більшість опитаних вважають, що Президент України Віктор Ющенко і Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко не виконують своїх передвиборних обіцянок.

Відповідаючи на питання щодо зовнішньої політики відносна більшість громадян підтримують ідею вступу України до Європейського Союзу. Більшість опитаних скептично ставляться до ідеї вступу України до НАТО. При цьому 45% громадян сьогодні зовсім не підтримують такий крок. Відносна більшість опитаних вважають за доцільне одночасне зближення як з західними країнами, так і з Росією.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 7 по 19 жовтня 2008 року. Було опитано 10865 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 1% з імовірністю 0,95.

«Я хотів би, перш за все, відзначити, що це не є якоюсь епохальною подією, яка кардинально змінює темпи інтеграції України до ЄС або дає чіткі сигнали щодо термінів. Звичайно, мова може бути про те, де ми сьогодні перебуваємо, де в нас більші успіхи в європейській інтеграції, де в нас проблеми. Власне, метою саміту було визначення пріоритетів, ключових питань взаємовідносин на найближчу перспективу. Загалом, оцінюючи саміт, можна сказати, що це можливий успіх дипломатії в сучасних українських внутрішньополітичних умовах.

Я хотів би відзначити, що внутрішні події в Україні, розпад коаліції не призвели до зміни результатів саміту. Документи саміту і відповідні заяви узгоджувалися по дипломатичних каналах заздалегідь, і робота велася не один місяць, тож не можна кардинально змінити щось за кілька днів. У ЄС прекрасно знають нашу ситуацію, що ми перебуваємо в турбулентності з 2005 року. Тому досягнення треба зустрічати без декларування перемог і спокійно, як просування в певних напрямках взаємодії.

Перш за все, слід відзначити, що угоду сформовано на дві третини. Політичну частину практично узгоджено. Зараз мова йде про поглиблення торгівлі. Я думаю, що для нас є принциповим те, що ЄС схилився до роботи в сфері юстиції й внутрішніх справ, зокрема в питаннях візового режиму за схемою дорожньої карти. Мова йде про конкретні питання, які Україна має вирішити, щоб вийти на симетричний режим для громадян України, тобто безвізовий. Це робота не одного року.

Другим важливим питанням є секторальна взаємодія, спільний авіаційний простір, об’єднання енергетичних систем.

Третій блок охоплює формули, які записані в спільній заяві, зокрема, домовленість підписати угоду про асоціацію. Однак слід зазначити, що існують різні угоди про асоціацію, зокрема, такі, які було підписано колишніми країнами соцтабору, що склали кандидатський мінімум і стали членами ЄС. Деякі країни також мають угоди про асоціацію, у яких не йдеться про членство. На мою думку, питання не в назві, а в наповненні угоди.

Ще одним новим, але важливим елементом, є чітка позиція ЄС, стосовно гарантій суверенітету й територіальної цілісності України. Також треба уважно подивитися на новий інструмент, про який було заявлено на саміті й який прийде на заміну Плану дій Україна-ЄС. Існує домовленість мати такий інструмент наступного року, він включатиме позиції, які узгоджені сторонами ще до підписання і вступу в дію нової посиленої угоди.

Я не погоджуюсь, що увагу треба зосереджувати на фрази типу „перспектива членства”, а навпаки — увагу треба приділяти справам і готовності ЄС йти на симетричний режим відносин. Набагато важливіше приділяти увагу можливостям відкриття широкого доступу громадянам України до відвідування країн Євросоюзу, конкретним питанням інвестування в спільні проекти, підтримки модернізації газотранспортної системи. Успіх України на шляху до ЄС залежить від того, чи стане євроінтеграція програмою реформ в Україні. Сьогодні євроінтеграція йде окремо, певні зміни, перетворення управлінської структури — окремо. А мають бути програми наближення до європейських стандартів у тій чи іншій сфері.

Тепер щодо російського фактору у відносинах України та ЄС. Було б неправдою говорити, що серед країн старої Європи є багато прихильників вступу України до ЄС. На жаль, сьогодні Росія сама дещо дистанціюється у відносинах з ЄС. Хоча останнім часом вона досить успішно просувалася у співпраці з Євросоюзом. Сьогодні очікувати схвальної підтримки не варто. Тому що сьогодні Росія мало говорить про протидію чи стримування вступу нашої країни до ЄС, бо вважає, що зараз не час говорити про членство України в ЄС. Але у міру наближення України до цієї мети протидія зростатиме. Російський чинник присутній у питаннях, які стосуються стратегічного і геополітичного вибору України, її просування в західні структури, зокрема, економічні, політичні та безпекові структури Євросоюзу».

— Швидше за все, нам потрібно чекати дострокових виборів, оскільки ймовірність того, що сформується нова коаліція у складі блоку Тимошенко і «Нашої України» або у складі БЮТ, «Нашої України» і блоку Литвина, сьогодні сильно скорочується. Що стосується коаліції БЮТ і Партії регіонів, то той потенціал співпраці, який був, на сьогодні, вже вичерпаний. Отже потрібно чекати дострокових виборів.

У тому, що прем’єр може залишатися на своїй посаді переконаний і директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко. Експерт нагадує, що згідно з конституцією, чинний прем’єр не зобов’язана подавати у відставку в разі розвалу коаліції. «Після розвалу коаліції виникла колізія. З одного боку, Конституція не передбачає відставки прем’єра й уряду в разі припинення діяльності коаліції, з іншого боку норма об відставки уряду записана в коаліційній угоді», — підкреслив він.

Водночас, політолог відзначає, що коаліційна угода — це сукупність політичних зобов’язань, які брала на себе прем’єр. «Проте, норми записані в угоді не юридично зобов’язувальними», — нагадує пан Якименко.

Аналітик також переконаний, що норма про відставку уряду в разі розвалу коаліції має бути передбачена в чинному законодавстві. «В Україні на відміну від країн Західної Європи всі процедури мають бути детально прописані» — підкреслив експерт.

Експерти порахували, що в Україні погіршала ситуація із захистом прав власності, понизивши оцінку за цей параметр з 4,91 до 4,59. Також з 6,51 до 6,38 погіршала оцінка свободи міжнародної торгівлі. По параметру «додаткові платежі і податки для бізнесу» оцінка впала з 5,59 до 4,76, по «ліцензійних обмеженнях бізнесу» Україна отримала 3,79 балу проти 6,18 торік.

«Думаю, що падіння України в міжнародних рейтингах відображає реальний стан справ в нашій економіці. У рейтингу Світового банку Doing business-2009 Україна також опустилася з 139 на 145 місце. Нас намагаються переконати, що семивідсоткове зростання ВВП — це основний індикатор, що свідчить про райдужний стан справ. Проте очевидно, що для малого і середнього бізнесу ситуація далека від хорошої, і поліпшень не спостерігається», — повідомив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

За його словами, малий і середній бізнес в Україні відчуває ті ж проблеми, що і кілька років тому: не помітно поліпшень доступу до кредитів, судового захисту, захисту від свавілля контрольних органів і рейдерских захватів. Втім, на думку експертів, крупні бізнес-структури в нашій країні навчилися вирішувати ці проблеми і відчувають себе незрівняно легше.

Курс на девальвацію гривні

Зараз багато говорять про світову кризу, а в таких випадках населення завжди прагне зробити заощадження в твердій валюті. Крім того, потрібно врахувати чинник, який почне діяти десь в жовтні, — це зростання заробітних плат і соціальних виплат. До внутрішніх чинників також варто віднести політичну нестабільність і бажання громадян мати досить стабільний актив, яким зараз є долар.

На кінець 2008 року ми прогнозуємо співвідношення 4,9-5,0 гривень за один долар. Але це комерційний курс. Офіційний курс навряд чи мінятиметься. І навіть якщо комерційний курс підніметься до 5,05, то це буде в рамках того коридору, який встановив Нацбанк. Девальвація продовжуватиметься і наступного року, і я не виключаю, що до кінця 2009 року ми можемо вийти на рівень 5,20-5,25 гривень за долар. Якщо не буде різного сорту ескалацій, то я не бачу чинників для подальших стрибків.

Ефект від дорогого долара

Якщо населення має заощадження в доларах, то зараз воно опиняється у виграші. Навесні депозити від різкого зниження курсу американської валюти подешевшали, а зараз відбувається компенсація тих непередбачених збитків. В принципі девальвація національної грошової одиниці повинна сприяти експорту і зниженню імпорту. Але істотних змін не повинно бути.

Ситуація з інфляцією може розвиватися за двома сценаріями. Якщо населення кинеться купувати долари і запас готівкової гривні буде маленьким, ціни на товари не зможуть підвищуватися через те, що дохід громадян, якщо відняти переведену в долари масу, не зростатиме так стрімко. Але з іншого боку, девальвація — це інфляційний чинник. Хоча набагато більшими чинниками для інфляції є протистояння у владі та різні обмеження, які запроваджуються на ринках. По-справжньому ефективний спосіб зменшити інфляцію — це збільшення пропозиції товарів і послуг, а це у нас робиться досить слабко.

Експерт пояснює, що на даний момент «питання полягає не в тому, хто візьме на себе ініціативу, а наскільки буде готова та сторона (до якої звернуться) підтримати цю ініціативу». 

Зараз на рівні заяв і декларацій, — враховуючи, що серед населення ідея дострокових виборів не популярна, — в принципі виграшно говорити, що партія виступає проти дострокових виборів і закликає всіх інших утворити коаліцію, — відзначає пан Якименко. Але, з іншого боку, підкреслює він, реальні політичні інтереси такі, що створення певної коаліції — «це втрата для рейтингів на рівні підтримки електорату в регіонах». 

Необхідність створення тієї або іншої коаліції також вимагає узгодження інтересів основних підприємницьких груп, які входять до складу тих або інших фракцій, говорить Юрій Якименко. «Чи є зараз консенсус по всіх цих питаннях, або напередодні нових виборів розвертається конкуренція — хто займе домінуючі позиції? На мій погляд, єдності немає, —стверджує він, — Тобто, немає  розуміння того, що виборів можна уникнути». Це розуміння, вважає експерт, існує лише на «вербальному рівні». 

Партія регіонів визначила парламентерів для ведення переговорів зі всіма парламентськими фракціями, включаючи НУНС. Сигнал з боку Партії регіонів поданий. Але, з іншого боку, «Наша Україна» вже оголосила, що вона не готова вести переговори з двома фракціями — це ПР і КПУ — унаслідок серйозних політичних розбіжностей. Що ж до останніх форматів можливих коаліцій, то і тут, вважає експерт, «реальних шансів немає»; є «заява про готовність до таких переговорів, можливо, навіть самі переговори матимуть місце, але більше шансів має той варіант подій, при якому коаліція не буде сформована». 

«Що стосується коаліції ПР і БЮТ то тут, з одного боку, є демонстрація небажання лідерами цих політичних сил дострокових виборів, оскільки ці вибори не потрібні Україні, підсумовує Якименко. — З іншого боку — реально слід розуміти, що президентська компанія не дозволить цим двом силам уживатися в одному союзі без втрат для їхніх кандидатів на старті виборчої компанії, виходячи з того, що ці дві сили є конкурентами за президентське крісло на виборах-2010». 

«Будуть дострокові вибори або виникнуть інші варіанти розвитку подій — це залежатиме від рішення Президента — видавати указ про розпуск парламенту або продумати варіант існування без коаліційного парламенту», — підсумовує пан Якименко.

Віталій Портников: Серед тем, які були порушені Президентом України Віктором Ющенком на сесії Генасамблеї ООН, була ще й тема, яку обговорювали цими днями в американському конгресі. Це тема українського Голодомору.

І от зараз так виходить дивовижним чином, що тема українського Голодомору сполучується у виступах Президента України з жорсткою антиросійською риторикою, з тим, що фактично сьогодні створює не просто певне тло в російсько-українських відносинах, а що дозволяє говорити, що саме Президент України Віктор Ющенко на відміну від Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко є людиною, яка сконцентровано намагається зробити все, щоб Росія і Україна, так би мовити, були в жорсткій, принаймні риторичній, конфронтації.

Віталій Портников: Валерію, дійсно досить важливо зрозуміти, наскільки ось такі політичні орієнтири українського Президента в історичних подіях (це не тільки Голодомору стосується, це й багатьох історичних моментів стосується, які використовує Віктор Ющенко в своїй політичній діяльності для створення свого образу певного) стають заручниками його солідарності з Тбілісі, його конфронтації з Москвою.

Як це можуть використати, умовно кажучи, політичні опоненти Віктора Ющенка і тут в Україні люди, які сподіваються, що вже за певний час його на політичній арені не буде, і там в Росії, де вирішили вже точно, що він не є партнером по переговорах, взагалі не є людиною, з якою можна про щось домовитися?

Валерій Чалий: З Вами важко говорити, тому що Ви вже розставили усі акценти.

Віталій Портников: Ні, не розставив. Я кажу тільки про позицію опонентів, а потрібно казати про позицію…

Валерій Чалий: Якщо дозволите, то я вважаю, що оцінки, які Ви дали на початку передачі, що виступ Ющенка був продовженням якоїсь антиросійської позиції…

Я уважно прочитав цей виступ, він мені сподобався, тому що саме в цьому виступі вперше на відміну від заяв до журналістів, до ЗМІ напередодні Генасамблеї Віктор Ющенко вживав такі об’єднуючі терміни.

Наприклад, він висловив співчуття до трагедії кожної людини, кожної сім’ї незалежно від крові і сторони фронту: і грузинів, і осетинів, і росіян.

Він сказав, що ці трагедії зачепили й інші народи, які поки що чомусь ще не дали відповідної історичної оцінки.

Віталій Портников: Ну, це те, що російська сторона ніколи не хоче чути.

Валерій Чалий: Так.

Я дивуюся, чому росіяни не здатні поки що дати оцінку своїй історії? Адже також росіяни були постраждалими в різних моментах сталінського режиму.

Тобто, питання насправді, чи це поєднує спільну позицію з Саакашвілі, те, що Вис казали, то я так би вважав. Тому що просто Генасамблея не дає можливість навіть президентам виступати більше 5 хвилин і дуже часто.

Тому виступ (до речі, зверніть увагу) Віктор Ющенко прочитав. Цей виступ - це квінтесенція роботи багатьох і підготовка позиції України. На мій погляд, ця позиція була підготовлена дуже досконало.

Інша справа тепер, як ми будемо вести справи стосовно вже міжнародних правових механізмів. Тут, з одного боку, я підтримую такі намагання через дипломатичну службу, через важелі міжнародного впливу в листопаді  розглянути це питання через резолюцію.

Але те, що я не підтримую, це те, щоб це питання й інші питання історичної пам’яті стали єдиним індикатором ефективності роботи дипломатичної служби України. Бо в дипломатичної служби в зовнішній політиці України є багато пріоритетів, серед яких один із пріоритетів – це відносини з ключовими стратегічними партнерами: ЄС, США і Росією. Тому баланс знайти треба.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

— На мій погляд така коаліція швидше не відбудеться, попри всі зусилля, які демонструються політичними силами нібито задля її створення. Головна причина скепсису та ж сама — конфлікт між Президентом і прем’єр-міністром. Останні дні засвідчили, що цей конфлікт продовжується і навіть загострюється. Відтак робота НУНС і БЮТ в рамках однієї коаліції мені видається неможливою.

На його думку, рух до Євросоюзу — це об’єктивний процес, який випливає з національних інтересів, а вироблення загальної платформи та підходів щодо вступу в НАТО в країні не закінчене. «Сьогодні ця норма існує в законодавстві, українська влада здійснює цю політику (причому при різних урядах і президентах). Але ми трохи випереджаємо події. Сьогодні питання про членство України в НАТО не стоїть. Україна не готова до членства в НАТО. НАТО не готове прийняти Україну до своїх лав, і таке питання ніде серйозно не обговорюється», — заявив В.Чалий.

За його словами, обговорюється тільки отримання Україною Плану дій щодо членства в Альянсі. Експерт не впевнений, що ПДЧ є знаком рівності та прямою дорогою в НАТО. Водночас, за словами В.Чалого, він розуміє, що позиція Росії полягає в тому, щоб діяти на випередження і запобігти вступу України в НАТО ще на самому початку процесу.

«Такий підхід має право на існування внаслідок захистом їхніх національних інтересів, але його складно зрозуміти з погляду України, яка бачить у тому ж ПДЧ не тільки перший крок до вступу, а гарний інструмент для здійснення внутрішніх реформ», — сказав експерт.

В.Чалий пояснив, що якби не було цільових планів Україна-НАТО, то на потреби армії не «виділялося б стільки грошей, скільки виділено під певним пресингом і певною прозорістю для громадянського суспільства». «Тому говорити тільки про військові аспекти вступу в НАТО не варто. Сьогодні це елемент повернення України в європейський контекст», — зазначив В.Чалий.

Якби був інший, реалістичний варіант забезпечення національної безпеки, то українська сторона серйозно розглядала б його, сказав експерт, згадавши заяву Президента Росії Д.Медведєва про необхідність заміни НАТО на європейську систему безпеки без участі США. «Але такого варіанту немає, і НАТО де-факто залишається ключовою організацією в забезпеченні безпеки в Європі. І залишатиметься такою ще 10-20 років, про що говорять європейські експерти, яким така ситуація теж може не подобатися», — заявив В.Чалий.

Відповідаючи на запитання про тимчасові терміни виконання Україною умов ПДЧ, В.Чалий зазначив, що в теперішній ситуації в країні це може зайняти, за аналогією з Албанією, близько 9 років.

«Україна не може, не хоче і не буде „сірою зоною” між двома військовими блоками – НАТО та ОДКБ, і між двома інтеграційними системами. Ми не зможемо перебувати довго в цьому транзитному статусі. Це реальна загроза нашій національній безпеці. Наш вибір, який з боку може виглядати як антиросійський вибір, насправді зумовлений внутрішніми причинами», — наголосив В.Чалий.

Експерт сказав, що національні інтереси України та Росії можуть об’єктивно не збігатися. «Період подальших відносин буде складним переплетінням співпраці, партнерства і, на жаль, конфронтації. До цього ми повинні бути готові і прагнути знизити градус напруги в громадській думці», — сказав він.

А от на що криза може вплинути, так це на фінансову стабільність підприємств чи установ, які мають великі зовнішні запозичення. Можуть постраждати сфери економіки, пов’язані з будівництвом та іпотекою. Але тут, на думку пана Юрчишина, «просто потрібно навести порядок; тому що якщо рентабельність становить 200%, мабуть щось не в порядку, і ті ресурси, які нароблялися під такі прибутки, мають використовуватися зараз». «Цілком можливо, що постраждає металургія через те, що світова фінансова криза пошириться на реальний сектор, знизиться сукупний світовий попит, відтак знизиться попит на нашу основну експортну продукцію», — додає експерт.

Виходить, що фінансова криза в Україні зараз не настільки сильна, як у світі. Проте з її наслідками треба боротися, більше того, необхідно попереджати її ймовірне поглиблення. Наприклад, у США на порятунок фінансової системи хотіли виділити 700 мільярдів доларів, Конгрес такого рішення не підтримав, і криза поглибилася. На думку Василя Юрчишина, задля того, щоб подібних речей не було в нас, першочергово «потрібно, щоб не захоплювала ейфорія, провести дуже чіткий, прискіпливий аналіз». У першу чергу, владі.

«Якщо подивимося на плани уряду на наступний рік, побачимо надзвичайно оптимістичні показники щодо зростання експорту, інфляції, зростанню економіки загалом. Це, здається, дуже оптимістично в умовах скорочення сукупного попиту, підвищення вартості енергоресурсів, а українська економіка залишається дуже залежною від експорту і від імпорту. На газ добре, якщо ми вкладемося в 350-400 доларів за тисячу кубометров», — вважає економіст. Він очікує на прискіпливий аналіз, розуміння ризиків і розробку стратегії узгоджених дій Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Нацбанку в умовах, якщо ситуація буде погіршуватися.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін спрогнозував, що Тимошенко повернеться з Росії без нової ціни на газ. «На сьогодні Газпром не має ціни від видобувачів з країн Центральної Азії. Тобто він підписав частину документів щодо так званого формульного ціноутворення з цими країнами. Кінцевої ціни не має сам Газпром. Отже, якщо не має ціни Газпром, то Тимошенко, безумовно, виходячи з об’єктивних обставин, не може привезти нову ціну на газ для України», — пояснив він.

Пан Саприкін також зазначив у коментарі агенції РБК-Україна, що підписанню довгострокової угоди з РФ по газу заважають внутрішньополітичні конфлікти в Україні. При цьому він зазначив, що запланований візит прем’єр-міністра Юлії Тимошенко до Москви буде дуже важливим з погляду підготовки попередніх документів.

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин упевнений, що про кризу в нашій державі говорити поки не можна. «Ну яка криза, якщо сім відсотків зростання ВВП?», — сказав він.

Експерт, зокрема, відзначив, що надходження інвестицій, не дивлячись на певне зниження і погіршення рейтингів, продовжується, та й переговорний процес щодо ціни на газ теж відносно успішний.

Щоправда, пан Юрчишин визнав, що інфляція в країні висока, але додав, що критичною вона не є. «Так, інфляція до кінця 2008 року зростатиме, зокрема внаслідок політичної напруженості. Це підштовхуватиме ціну на житлово-комунальні послуги. Торговий баланс продовжуватиме погіршуватися. Це природно. Це все, звичайно ж, чинники, які є ризиковими для стійкого розвитку економіки», — сказав він.

Як можна понизити негативний вплив цих чинників? Тут, безумовно, потрібно виходити з того, наскільки це залежить від України. За словами Василя Юрчишина, істотний вплив на валютну політику справляє динаміка долара на міжнародних ринках. «Тут ми нічого не можемо зробити. Динаміка євро по відношенню до долара, рубля по відношенню до долара, гривні по відношенню до долара впливає на конкурентні позиції України, гривня якої так чи інакше прив’язана до долара або зорієнтована на долар», — сказав експерт. Наприклад, якщо відбудеться істотне зміцнення долара або рубля по відношенню до євро, це може погіршити наші конкурентні позиції. І тут Україна навряд чи щось зможе зробити.

Навряд чи якось може вплинути Україна і на ціни на нафту. Зараз ціна має тенденцію до зниження, але незрозуміло, що буде через місяць-другий. «Якщо продовжуватиметься зниження цін на нафту, то, звичайно ж, Україна виграє, але не завдяки своїй політиці, а завдяки зовнішньому чиннику», — сказав пан Юрчишин.

У той же час, економічна криза боляче вдарила по українському виробникові, в першу чергу, металу. Зараз об’єм виробництва досяг мінімального значення за останні чотири роки. Якщо уряд не вживе екстрених заходів з підтримки металургійної галузі, наслідки можуть бути плачевними: від недовиконання бюджету і масових звільнень до глобальної кризи української економіки — ці заяви, поширювані самими металургами, звичайно, згущують фарби — але, як вважають експерти, не так уже сильно.

Адже в світі і насправді почали падати ціни на метал. Причини — фінансова криза і криза іпотечного кредитування. На думку Василя Юрчишина, зниження цін на метали в світі може погіршити торговий баланс в Україні. «Якщо відновиться попит на рівні хоч би початку 2008 року, то ситуація може бути не такою гнітючою. Але знову-таки це не те, що від нас залежить», — підкреслив він.

Наскільки вдасться збалансувати ризики, що стоять перед українською економікою? На думку Василя Юрчишина, для цього, перш за все, потрібно, щоб Мінекономіки і Мінфін разом з Нацбанком розробили і представили програму надзвичайних заходів на випадок, якщо в країні розвиватимуться кризові явища. Головне, за його словами — уважно стежити за ризиками, щоб вчасно вживати необхідні заходи.

— Рішення почати бойові дії часто ухвалюються під килимом у великих кабінетах. Моя особиста думка — війна готувалася Росією заздалегідь. Це і вихід РФ з договору по звичайних озброєннях, і гра м’язами, і прийняття жорсткої позиції в зовнішній політиці. Кажучи картярською мовою, Росія останнім часом нагромаджувала козирі.

Незадовго до бойових дій росіяни проводили в тому регіоні крупні військові навчання. Це могло бути як засобом стримування, так і способом відмобілізувати армію, підготувати її до війни. Але розрахунок був, я упевнений, і на крайню імпульсивність Михайла Саакашвілі, на можливість спровокувати його на крайнощі. І введення додаткових російських військ до Південної Осетії не виправдовує поведінку грузинського лідера.

Розслідування комісії Ради Європи може покроково відновити хід подій, використовуючи дані з супутників, які повинні були засікти пересування військ, і перехресний допит свідків. Втім, розслідування можна і зірвати, приховавши свідків, не допустившись слідчих в якісь райони бойових дій. І я б не став звинувачувати, до виведення експертів, якусь сторону в провокації війни.

Раніше в коментарі «Газеті по-київськи» він зазначив: «Я думаю, що зараз курс роздувають спекулятивні і панічні настрої. Вище курс вже не буде, це його „стеля”. У найближчі кілька днів слід чекати помірної стабілізації. Далі почнеться поступове зниження до якогось прийнятного рівня. Я не виключаю, що до кінця року ми вийдемо на курс 5,05 грн. за долар. Звичайно, є мінімальна можливість існування валютного „чорного ринку”. Але особисто я не бачу, з якого дива він зможе розквітнути. Як елемент може бути — наприклад, в обміннику висить цифра 5,30, а поруч за 5,50 пропонують. Але це не матиме такого значення, як вісім-десять років тому», — підсумував пан Юрчишин.

— Насправді ці дострокові вибори лише частково можуть вирішити проблему політичної кризи, оскільки першопричина її залишається — це конкуренція ключових політичних лідерів і їх майбутня участь в президентських виборах. Зараз йде боротьба за кращі стартові позиції на передодні цих виборів, кращі шанси на них. Нинішній розпуск парламенту і дострокові вибори можна вважати лише елементом цієї великої політичної кампанії, цілі якої в принципі інші. Більше того, не зрозуміло чи буде політична криза розв`язана і після президентських виборів. Якщо після перевиборів буде сформовано той чи інший формат парламентської коаліції, в майбутньому можливе протистояння між Президентом і тим форматом коаліції, що сформується.

Очевидно, що є системні передумови виникнення такого роду криз. Недостатньо розмежовані повноваження між Президентом і парламентською більшістю. Текст Конституції переповнений взаємозаперечностями. А отже інституційне підгрунтя для вирішення кризи — конституційна реформа.